SmartNews

Змалку їжа постає перед нами як життєва необхідність для нашого існування. Напевно, кожен з нас відчуває, як покращується настрій після трапези і, як їжа викликає відчуття захищеності—це все закладено в нас із дитинства. В Україні ця тема не є широко обговорювана, проте на сьогодні смертність від нервової анорексії є найвищою з-поміж усіх психічних захворювань. За статистикою Американської Асоціації Нервової Анорексії та Дисоціативних розладів (ANAD), 26% людей накладають на себе руки через розлади харчової поведінки.

Що таке розлади харчової поведінки? Які бувають види?

Харчова поведінка буває як гармонійна, ще її називають адекватною, або девіантна, тобто відхиляється. Вона залежить від чимало факторів, зокрема: від ставлення до процесу прийому їжі в ієрархії цінностей людини та від кількісних і якісних показників харчування.

Розлади харчової поведінки—це складне захворювання, яке пов’язане з психічним станом людини. Є багато різновидів РХП, проте до найбільш популярних відносять: анорексію, булімію та неконтрольоване переїдання. Найчастіше від цих захворювань страждають дівчата віком від 12 до 30 років. До прикладу, анорексія—це розлад, який передбачає часткову або повну втрату апетиту. До того ж, людина постійно думає схуднути ще більше. Характерно для цього захворювання аномальна низька маса тіла, порушення харчового тракту, несприйняття свого зовнішнього вигляду.

Булімія—це хвороба, під час якої особа стикається з переїданням, а потім різними способами бажає позбутися від з’їдженого. Часто це зводиться до крайніх заходів, таких як: приймання проносних таблеток, викликання блювоти або надмірне фізичне навантаження. Для булімії характерно зниження почуття насичення (акорія), внаслідок чого спостерігається поліфагія – приймання надмірно великої кількості їжі.

Компульсивне переїдання—це, як правило неконтрольоване приймання їжі у великій кількості за короткий проміжок часу. Характерним для компульсивного переїдання є те, що воно передбачає відчуттям сорому та провини під час, або після приймання їжі.

Розвиваються ці захворювання за допомогою біологічних та психологічних чинників. Серед біологічних є, наприклад, гормональний збій або генетичні особливості. Щодо психологічних – це несприйняття свого тіла, низька самооцінка. Але цим РХП не обмежуються, адже воно може виникнути під впливом оточення людини. До прикладу: аб’юз, токсичність, психологічне та фізичне насилля, сексуальне насилля в будь-якому віці, дефіцит любові та визнання.

Хворих на РХП об’єднує одне—заклопотаність щодо зовнішнього вигляду, адже самооцінка залежить від фігури та маси тіла. Особливості харчової поведінки впливає, як на зовнішній вигляд людини, так і на когнітивний та емоційний розвиток особистості.

Вплив психологічних чинників на розвиток РХП.

Існує низка психологічних чинників, які провокують появу розладів харчової поведінки. Головним треба вбачати соціальний тиск суспільства. В 21 столітті існують нав’язливі стандартах краси. Здебільшого дівчата вважають моделей еталоном краси у результаті чого вони обмежують себе у їжі, сидять на жорстоких дієтах або ж виснажують спортом. Варто зазначити, що до цього чинника відносять й булінг. Особливо вразливі підлітки, які мають несформовану психіку та кожне болюче слово беруть близько до серця. На фоні цього вони хочуть заглушити емоції їжею або ж, навпаки, голодом.

Наступний чинник—це поганий настрій, тривожний стан, стрес, депресія. Внаслідок цього в організмі відбувається гіперфагічна реакція, тобто переїдання. Їжа використовується для покращення настрою, тим самим негативні емоції перетворюються в жир. Людина, у такий спосіб, хоче сховатися від реальності, проте це тільки погіршує ситуацію.

Культурні цінності—це ще один психологічний чинник. Варто зазначити, що культура у широкому понятті є основою харчового вибору людини. Суспільство використовує певні установи та правила своїх власних культур, субкультур, етнічних та професійних груп для визначення того, що саме вони вважають прийнятною або найбільш вдалою їжею. Зазвичай, звички формуються сім’єю людини, а в подальшому змінюються від набутого життєвого досвіду.

Дисморфофобія як чинник розвитку РХП характеризується спотвореним уявленням про свою зовнішність. Дівчина чи хлопець не сприймає власне «Я» до такої міри, що відчуває сором за нього.

Психологія мислення людини.

Існує когнітивно-поведінкова техніка, яка бориться з руйнівними думками особистості щодо психологічних блоків. Розрізняють три види деструктивного мислення: глибинні переконання, поміжні правила, автоматичні думки. Для останнього характерно не контролювати свої емоції. Під час проміжного переконання людина сконцентрована на думці: «якщо…, то…». До прикладу, людина хвора на булімію вважає: якщо я з’їла шматок піци, то я змушена відпрацювати з’їджені калорії у спортивному залі. Глибинні переконання зазвичай формують проміжні правила та автоматичні думки, які пов’язані з власним досвідом людини.

Отож, розлади харчової поведінки напряму залежать від психологічного стану людини. РХП перешкоджає нормальному функціонуванню людини, а інколи призводить до летальних випадків. До групи ризику належать особи зі слабкою психікою. Серед всіх перелічених чинників чільне місце займає соціальний тиск з боку суспільства.

Автор – Яциків Катерина

• Наш вугільний мікрорегіон отримав інвеcтиційний паспорт
• У Палаці Потоцьких відбулось нагородження працівників культури та майстрів народного мистецтва Шептицького району
• Шептицька громада була представлена на Європейському регіональному саміті шкільного харчування
• У Шептицькому планують проводити фестивалі вуличного мистецтва
• У Шептицькому відбувся Форум справедливої трансформації вугільних громад